Відбулась апаратна нарада.
Під керівництвом заступника голови райдержадміністрації В.Пендилюка проведено апаратну нараду з питання: «Основні положення законодавства щодо звернень громадян та строків їх розгляду. Відповідальність за порушення встановленого порядку розгляду звернень». По даному питанню виступила головний спеціаліст юридичного сектору апарату райдержадміністрації Н.Андріїшина. Яка проїнформувала присутніх про вимоги чинного законодавства, а саме що відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов’язані розглянути звернення і дати обгрунтовану відповідь у встановлений законом строк. З метою реалізації зазначеної статті Конституції України, 2 жовтня 1996 року було прийнято відповідний Закон України «Про звернення громадян» (далі Закон). Саме цей нормативно-правовий акт передбачає основні положення щодо зверненнь громадян, в тому числі, види звернень, порядок оформлення та направлення звернень, строки розгляду, тощо.
Як зазначається в статті 3 Закону, під зверненням громадян слід розуміти викладені в письмовій або в усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Пропозиція (зауваження) – звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства. Заява (клопотання) – звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання – письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо. Скарга – звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об’єднань громадян, посадових осіб. Скаргою також визнається незгода з рішенням або діями, що стосуються прав та охоронюваних законом інтересів громадян.
Безумовно таке право на звернення надано всім громадянам України. Крім того, відповідно до статті 1 Закону, особи, які не є громадянами України і законно знаходяться на її території, мають таке ж право на подання звернення, як і громадяни України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами.
Громадяни України можуть подавати свої звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об’єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обовязків.
За формою, звернення може бути усним (викладеним громадянином і записаним посадовою особою на особистому прийомі) та письмовим (надісланим поштою або переданим громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, якщо ці повноваження оформлені відповідно до чинного законодавства).
Відповідно до статті 5 Закону, текст звернень, а також рішень і відповідей на них складається українською або іншою мовою, прийнятною для сторін, у зверненні обов’язково має бути зазначено прізвище, ім’я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. Також до звернень можуть додаватися різні довідкові матеріали в оригіналах або копіях.
Як зазначає стаття 8 Закону, письмові звернення, у яких не зазначено обов’язкові реквізити і немає підпису автора, а також повторні звернення до одного й того ж органу від одного й того ж громадянина з одного й того ж самого питання, якщо перше вже було вирішено по суті, а також скарги на оскаржувані рішення і звернення осіб, визнаних судом недієздатними, не підлягають розгляду і вирішенню.
Статтею 20 Закону передбачені наступні строки розгляду звернень громадян: не більше 15 днів із дня їх одержання (граничний строк розгляду звернень, що не потребують додаткового вивчення); не довше одного місяця з дня надходження звернення (загальний строк); 45 днів з дня надходження звернення (у разі, якщо в місячний строк вирішити порушені у зверненні питання неможливо. Такому продовженню строку розгляду передує направлення відповідного повідомлення особи, яка подала звернення. На жаль, не на всі звернення поширюється дія Закону. Так, відповідно до статті 12 його дія не поширюється на порядок розгляду звернень (заяв і скарг) громадян, встановлений кримінально-процесуальним законодавством (заява про злочин, про відшкодування шкоди, завданої злочином та ін.), цивільно-процесуальним законодавством (земельні спори, майнові спори, спори про захист честі, гідності, ділової репутації і т. ін.), трудовим законодавством (скарги про незаконне притягнення до дисциплінарної відповідальності, заяви про поновлення на роботі і т. п.). Дія закону не поширюється також на звернення військовослужбовців, працівників органів внутрішніх справ і державної безпеки з питань, які стосуються їх службової діяльності (ч. 2 ст.1 Закону). Не підлягають також розгляду скарги на рішення загальних зборів членів колективних сільськогосподарських підприємств, акціонерних товариств, юридичних осіб, створених на основі колективної власності, а також на рішення вищих державних органів, оскільки для тих звернень передбачено розгляд в судовому порядку (ч. 3 ст.16 Закону).
02 липня 2015 прийнятий Закон України № 577-VIII «Про внесення змін до Закону України “Про звернення громадян” щодо електронного звернення та електронної петиції» (опублікований 27 липня 2015 року), який набрав чиинності 28 жовтня 2015. Зазначеним законом внесено зміни до статті 5 Закону України «Про звернення громадян» та доповнено статтею 23¹. Змінами до закону передбачається можливість письмового звернення громадян з використанням мережі інтернет, засобів електронного зв’язку (електронне звернення). В електоронному зверненні окрім вимог, передбачених для письмового звернення, також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв’язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.
Відповідно до статті 23¹ Закону Громадяни можуть звернутися до Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, органу місцевого самоврядування з електронними петиціями через офіційний веб-сайт органу, якому вона адресована, або веб-сайт громадського об’єднання, яке здійснює збір підписів на підтримку електронної петиції.
В електронній петиції має бути викладено суть звернення, зазначено прізвище, ім’я, по батькові автора (ініціатора) електронної петиції, адресу електронної пошти. На веб-сайті відповідного органу або громадського об’єднання, що здійснює збір підписів, обов’язково зазначаються дата початку збору підписів та інформація щодо загальної кількості та переліку осіб, які підписали електронну петицію.
Електронна петиція не може містити заклики до повалення конституційного ладу, порушення територіальної цілісності України, пропаганду війни, насильства, жорстокості, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, заклики до вчинення терористичних актів, посягання на права і свободи людини.
Відповідальність за зміст електронної петиції несе автор (ініціатор) електронної петиції.
Розгляд електронної петиції здійснюється невідкладно, але не пізніше десяти робочих днів з дня оприлюднення інформації про початок її розгляду.
Відповідальність за порушення встановленого порядку розгляду звернень
Статтею 24 Закону України "Про звернення громадян" для осіб, винних у порушенні законодавства про звернення громадян, передбачено цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність, передбачену законодавством України.
У випадку задоволення скарги орган або посадова особа, яка прийняла неправомірне рішення щодо звернення громадянина, відшкодовують йому завдані матеріальні збитки, пов'язані з поданням і розглядом скарги, обгрунтвані витрати, понесені у зв'язку з виїздом для розгляду скарги на вимогу відповідного органу, і втрачений за цей час заробіток. Спори про стягнення витрат розглядаються в судовому порядку.
Громадянину на його вимогу і в порядку, встановленому чинним законодавством, можуть бути відшкодовані моральні збитки, завдані неправомірними діями або рішеннями органу чи посадової особи при розгляді скарги. Розмір відшкодування моральних (немайнових) збитків у грошовому виразі визначається судом .
Цим Законом України передбачено також відповідальність громадян за подання звернень протиправного характеру. Так, в статті 26 зазначено, що подання громадянином звернення, яке містить наклеп і образи, дискредитацію органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян та їхніх посадових осіб, керівників та інших посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно під форм власності, заклики до розпалювання національної, расової, релігійної ворожнечі та інших дій, тягнуть за собою відповідальність, передбачену чинним законодавством. Законодавством передбачена також майнова відповідальність громадян. з окрема, витрати, зроблені органом державної влади, місцевого самоврядування, установою, організацією незалежно від форм власності, об'єднанням громадян, . підприємством, засобами масової інформації у зв'язку з перевіркою звернень, які містять завідомо неправдиві відомості відомості, можуть бути стягнуті з громадяни на за рішенням суду.
Крім того деталізація правил розгляду звернень громадян здійснюється у відповідних інструкціях, які стосуються порядку розгляду звернень громадян та їх особистого прийому в конкретних органах і установах.
